Багато каналів з високою якістю радують око Мартина Борулі вже більше року. Це тому, що він має щастя користуватись супутниковим телебаченням. Чим далі, тим більше гіршала якість наземного телебачення (говорять від мобілок), тож довелося вішати на стіну тарілку, як, до речі, роблять все більше Мартинових земляків.
Але не лише якість приваблює глядачів при перегляді сотень каналів, але і їх зміст. Щоправда, насолодитись всім спектром подій заважає совкове «володіння» мовами (з словником :))). Але, знання українцями 2-х мов, це вже дещо, це більше, ніж одна! Тому українець почувається впевнено в російському телепросторі. Це перший момент. Другий – нас, в Україні вже нікого не здивуєш свободою слова та незалежними (від влади) телевізійними каналами. Достатньо переглянути новини на 1+1, ICTV, «Інтері» - і вже можна робити висновки про події за день.
Тепер, зафіксувавши наведені в «приказці» два моменти, почнемо «казку». Казку про Російське і Білоруське телебачення. Тамтешні режими є продовжувачами совєцьких традицій в царині одурманювання людей. Хто дивиться новини на російських каналах (білоруські менш розповсюджені, але там теж саме), той підтвердить, що уявлення при перегляді таке, ніби повернувся в «страну совєтов». Там живе і процвітає більшовицьке вчення про «пропагандиста і організатора». Новини там не інформація, а пропаганда. В кращих традиціях ленінсько-сталінського агітпропу.
В принципі, Мартина Борулю мало цікавлять потреби сусідів. Влаштовує людей, що влада боїться доносити їм об’єктивну інформацію - їхня справа. Хоча, відверто скажемо, у людей ніхто й не питав, хочуть вони, щоб їм на уші локшину вішали чи ні. Як не дивно, багатьом жити з локшиною подобається – так комфортніше і спокійніше. Але, є й інші.
Російський глядач «ганяється» за пакетом RTVI. Дивився пан Боруля це RTVI, і повинен сказати, нічого особливого там нема. То чому ж росіяни так цікавляться цим пакетом. Як виявилось, виключно з-за випуску новин. Адже там передають новини «не для внутрішнього використання», тобто без пропаганди.
Приблизно те ж саме з каналом "Белсат" в Білорусі. З точки зору українського глядача це коректний, цивілізований канал, який об’єктивно розповідає про життя в нашого північного сусіда. Але в самій Білорусі, влада ставиться до цього каналу, м’яко кажучи – не дружньо.
Абсолютно нічого протизаконного нема і на російськомовному грузинському «Першому кавказькому», який на початку року почав роботу з супутника, Але, який піднявся ґвалт в середовищі російських «наглядачів за непорочністю звичаїв»! В підсумку, французька компанія "Евтелсат", погодилась з російською стороною (яка є одним з вагомих замовників послуг цієї компанії), і відключила канал на супутнику. Про те, що канал не несе ніякої загрози Росії, можна переконатись, переглянувши канал в інтернеті.
Чого ж бояться тоталітарні режими Росії та Білорусі? Свободи слова, це зрозуміло. Як і в СССР, влада боїться правди, в тому числі і про себе. І тут виникає парадоксальна ситуація: чого боятися, адже вільних виборів в цих країнах нема! Чи режими тримають своїх громадян за повних ідіотів? Адже отримати об’єктивну інформацію в наш час значно простіше, ніж при комуністах в 20 сторіччі. Відповіді нема.
А, головне, до якого висновку прийшов Мартин Боруля - тоталітарний режим не так боїться змісту передач незалежного каналу, як того, що канал від нього незалежний!
, borulja
