Це про тих, хто з здоровенними сумками, торбами, рюкзаками ходить по ваших домівках і роботах та пробує вам втюрити всякий непотріб.
Виходячи з того, що цей бізнес не йде на спад, а навпаки – процвітає, дурнів серед нас – покупців, вистачає. Якщо обдумати ситуацію з точки зору елементарної логіки, коли мені щось потрібно, я піду до магазину, та й куплю (благо – совдепівський дефіцит вже в минулому). З іншого боку, товар, який користується попитом, не будуть нав’язувати покупцеві з торби та ще й зі скидкою! Здається, все вірно, але ж чому не меншає цих «торбешників»»
Мабуть, торбешний бізнес тримається на психології. Значна частина потенційних покупців схильна до навіювання. Як циганка, що намагається вам «погадати», торбешний менеджер повинен мати здібності не червоніючи подати свій товар так, щоб ви втямили, що без цієї пасти-сорочки–книжки ваше життя не має сенсу. Після проведеної "операції" до більшості «доходить», але пізно. Гроші вже заплачено.
А є, взагалі, «фанати», які звуться постійними клієнтами! Одну таку «клієнтку» Мартин Боруля повернув до нормального життя, привівши до магазину, де продавалась косметика за значно нижчою ціною, ніж возив їй торбешник зі скидкою! Торбешнику ж треба за щось жити.
Отож, купуючи товар у торбешного менеджера, гарно подумайте, чи потрібно купувати те, що потрібно продати . Адже те, що потрібно купити, знаходиться в магазині.
, borulja
